Дата публікації: 12.10.2016
Опубліковано, для відкритого доступу усіх зацікавлених осіб, УХВАЛУ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Таким чином, друзі, Вищий спеціалізований суд поставив остаточну жирну крапку у судах команди сутяжників проти ЛРУ. Сутяжники програли остаточно! Правда перемогла!
Які ж наслідки має це доленосне рішення? На сьогоднішній день немає жодних правових підстав навіть сумніватися у правомочності, як звітно-виборної конференції ЛРУ 6 – 7 вересня 2014 року, так і сумніватися у правомочності засідання Ради ЛРУ, яке відбулося 14 – 15 вересня 2013 року. Немає жодних підстав спекулювати на темі начебто невиконання керівництвом Ліги якихось рішень судів і т.і. Немає жодних правових підстав спекулювати на темі начебто неправового обрання нинішнього керівництва Ліги. Але що найголовніше, друзі, найголовніше – що «рейдерська конференція 30 травня 2015 року», тепер уже остаточно та неповоротно, на основі Ухвали Вищий спеціалізований суд України має всі підстави вважатися рейдерською !!!
Коротко по суті, нижче цитата з документу:
«Під час вирішення спору суд першої інстанції не встановив кількість легалізованих обласних відділень Громадської організації «Ліга Радіоаматорів України» станом на дату проведення Ради та Конференції, які відповідно до п. п. 5.8, 5.10 Статуту ЛРУ мали делегувати повноважених представників для участі у роботі органів управління відповідача, не спростував доводів третьої особи щодо легітимності 9 відділень, представники яких мають право брати участь в роботі органів управління, та дійшов передчасного висновку про те, що звітно-виборна конференція ЛРУ 6 – 7 вересня 2014 року є неправомочною, а всі прийняті рішення – недійсними. Крім того, дійшовши висновку, що засідання Ради ЛРУ, яке відбулося 14 – 15 вересня 2013 року було неправомочним, оскільки в його роботі брали участь лише 15 членів Ради, повноваження яких були підтверджені належним чином, в той час як відповідно до п. 5.11 Статуту засідання ради є правомочним, якщо в його роботі бере участь більше половини членів Ради, суд першої інстанції при цьому не звернув уваги, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про громадські об’єднання» статути (положення) громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п’яти років з дня введення його в дію. За змістом п. п. 4, 7, 8 розділу VЗакону України «Про громадські об’єднання» місцеві осередки всеукраїнських та міжнародних організацій, зареєстрованих на день введення в дію цього Закону, можуть враховуватися як їх відокремлені підрозділи протягом п’яти років з дня введення зазначеного Закону в дію. При вирішенні спору суд першої інстанції викладеного не врахував та вдавшись до оцінки легітимності участі у роботі Ради представників окремих підрозділів ЛРУ, не встановив кількість легалізованих обласних відділень громадської організації станом на дату проведення Ради та Конференції ЛРУ, які мали делегувати повноважних представників для участі в роботі вказаних органів управління. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково залишив рішення без змін. За таких обставин заочне рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_11 – ОСОБА_12 – задовольнити. Заочне рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.»