Вінничанин Максим Дремлюга – дворазовий чемпіон світу та чемпіон Європи із радіопеленгації. Цей вид спорту ще називають «полюванням на лисиць». 16-річний кандидат у майстри спорту України навчається на тренера і згодом мріє передавати свої знання дітям. Максим Дремлюга також має золотий пояс по айкібудо і був чемпіоном області з футболу. Він полюбляє дивитися мультики і біатлон, монтує аматорське відео і підтягується 20 разів. Про все це та багато іншого – у інтерв’ю із відомим вінницьким спортсменом.
Кращий на довгих дистанціях
– Максиме, ти навчаєшся на тренера у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі. Тобто в групі разом із фізично підготовленими юнаками і дівчатами. Ти – серед кращих у спорті? – В нашій групі є кілька приблизно рівних мені спортсменів. – Які результати показуєш, приміром, у підтягуванні і віджиманні? – Підтягнутися можу разів 20. Віджатися за хвилину– разів 40 – А ось у бігу, напевно, всіх одногрупників випереджаєш? – На короткій дистанції мені можуть випередити, адже це не моя «фішка». А ось на довгих дистанціях у групі я лідер. – По навчанню в цілому ти серед кращих? – Навчаюся у коледжі непогано. Отримую стипендію, за навчання не сплачую. – Якими предметами і науками цікавишся, окрім фізкультури? – Хореографією, у нас є такий предмет. Ми вже вивчили вальс і деякі народні танці.
У прикмети не вірить
– Які фільми дивишся? – Відвідую кінотеатри. Там дивлюся не лише різноманітні фільми (переважно – бойовики), але й мультиплікацію. – Що читаєш? – Книжки дуже рідко, часу на це бракує. В Інтернеті іноді читаю новини та спілкуюся в соціальних мережах («ВКонтакте», «Інстаграмі»). Друзів там маю достатньо – близько 200. Серед них лише кілька цікавляться радіопеленгацією. – Яку музику слухаєш? І як вона допомагає зарядитися енергію перед відповідальними стартами? – Музику слухаю з метою отримати задоволення, а не для того, щоб зарядитися енергією. Подобається багато стилів, тому можу назвати себе меломаном. Тяжію до класики. – На тренуваннях у навушниках слухаєш музику? – Ні. Це ні до чого. – Маєш якість прикмети, які допомагають перемагати? – У прикмети не вірю. Головне – професійно виконувати все на дистанції, і тоді прийде успіх.
Мундіаль не цікавить
– На змаганнях ти працюєш із радіоапаратурою. Техніка взагалі цікавить? Щось можеш зібрати власними руками? – Ні, технікою не дуже цікавлюся. – А з комп’ютером «на ти»? – Часто користуюся програмою «Фотошоп». Вмію монтувати відео. Переважно – для особистих цілей, а не для висвітлення спортивних змагань. – У дворі граєш з хлопцями в футбол, баскетбол чи інші рухливі ігри? – Зараз – ні, бо немає компанії відповідного віку. Раніше грав у футбол часто. – Ти займався ще якимось видами спорту, окрім «полювання на лисиць»? – До цього займався айкібудо, футболом і плаванням. Найбільшого успіху досяг у айкібудо, де мав золотий пояс (це середній рівень). В футболі в складі юнацької команди виграв чемпіонат області. – Зараз в Росії йде чемпіонат світу з футболу. За які команди ти вболіваєш? – Мене це не цікавить. Я взагалі не вболівальник. Лише взимку дивлюся по телевізору біатлон. Можливо тому, що він дещо схожий на наш вид спорту. У біатлоні також треба виконувати дві різноманітні дії.
Конкуренти чи друзі
– Чому саме радіопелегація тебе захопила і відсунула всі інші захоплення на другий план? – В інших видах спорту ми майже нікуди не виїздили. А ось у радіоспорту практично одразу після початку занять я вже поїхав на чемпіонат України. Це мене надихнуло і зацікавило на подальше підвищення свого спортивного рівня. – Товаришуєш з іншими членами збірної Вінницької області і збірної України? Чи ви в першу чергу конкуренти … – Ми спілкуємося, як друзі. Конкуруємо і боремося лише виключно під час перегонів. Взагалі атмосфера у вінницькій збірній із радіопеленгації – доволі дружна. – Скільки у вінницькій команді нараховується спортсменів? – Постійно – 20-25. – Де Ви тренуєтеся? – В лісових масивах Лісопарку, Парку дружби народів, Сабарову, Шкуринців, Зарванців. Постійна зміна місця занять додає цікавості і є важливою в плані якісної підготовки. – Взимку, під час морозів, напевно, бігти взагалі не хочеться? А натомість виникає бажання випити гарячого чайку? – Чайку, зрозуміло, хочеться. Але п’ємо його вже після забігу, беремо із собою термос. Коли сильно холодно, все ж розумієш, що тренуватися навіть у таку погоду необхідно і дуже важливо. Інакше годі й думати про високі показники. – По снігу бігаєте на лижах? – Ми їх не використовуємо. Тренуємося без них.
Мріє стати тренером
– Про що мрієш, сподіваєшся, хочеш досягти в житті? – У спорті хочу досягати все нових вершин. Зокрема, з часом вигравати медалі на головних міжнародних стартах із радіопеленгації не лише серед юнаків, а серед чоловіків. – Ваш вид спорту – виключно аматорський чи є професіонали. Іншими словами, чи можна заробити гроші у спортивній радіопеленгації? – За свої досягнення я отримую стипендію міської влади. Сподіваюся, що це триватиме й надалі. – Які цілі маєш у інших сферах життя? – З часом, коли стану тренером, хочу зібрати команду гарних учнів. І щоб вони також демонстрували високі результати. – Що можна сказати про ваших наставників і керівників Сергія Зеленського, Едуарда Зеленюка і Василя Колодяжного? Такий маленький тренерський колектив і такі значні успіхи, в тому числі й на міжнародній арені. – Наші тренери мають значний досвід, в тому числі й в якості спортсменів. Тому їхні підказки на тренуваннях і перед стартом дають важливий практичний результат. Недарма разом зі мною тренується близько десятка чемпіонів і призерів міжнародних змагань.
Підготовлено за матеріалами Медіакорпорації RIA (c)